Николаевцам рассказали как заверить секретное завещание

  • 0
Николаевцам рассказали как заверить секретное завещание
Роз’яснення начальника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романа Возняка щодо порядку посвідчення секретних заповітів.

В Україні посвідчення секретного заповіту стало можливим лише з прийняттям нового Цивільного кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Головна мета створення інституту секретного заповіту в Цивільному кодексі України полягає в тому, щоб максимально захистити таємницю заповіту.

Секретний заповіт за процедурою складення, оформлення та нотаріального посвідчення суттєво відрізняється від загальноприйнятих заповітів, які були раніше і які й зараз складаються у переважній більшості. Оскільки статтею 1249 Цивільного кодексу України прямо не передбачено форму такого заповіту, то вважається, що він підпорядковується загальним нормам про форму та зміст заповітів, які передбачені цим кодексом, та на нього поширюються правила щодо форми заповіту (ст. 1247 Цивільного кодексу України).

Посвідчити такий заповіт має право лише нотаріус. Зміст Цивільного кодексу України дає підстави визначити секретний заповіт як розпорядження спадкодавця на випадок смерті, яке визначає долю належного йому майна та містить вказівки немайнового змісту, зроблене у письмовій формі і підписане ним особисто. Також у ньому має бути зазначено місце і час його складання. Цей заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Нотаріус повинен роз’яснити заповідачу, що текст такого заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Ця нотаріальна дія має свою специфіку.
Секретний заповіт подається нотаріусу особою, яка його склала, у заклеєному конверті. На цьому конверті має бути особистий підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті, в якому знаходиться цей заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, а також скріплює його печаткою, в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Відомості про посвідчення секретного заповіту підлягають внесенню до Спадкового реєстру.

Якщо наміри заповідача змінилися і він бажає скасувати свій заповіт, достатньо подати заяву і отримати назад свій конверт із секретним заповітом. При цьому підпис заповідача на заяві про скасування секретного заповіту має бути нотаріально засвідченим.

Відповідно до статті 1255 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Після отримання достовірної інформації про смерть спадкодавця наступним кроком буде призначення нотаріусом дня оголошення секретного заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів відповідним листом, якщо місцезнаходження їх відоме, а якщо невідоме - шляхом відповідного оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Нажаль, Цивільний кодекс України та інші законодавчі акти не встановлюють перелік таких засобів масової інформації, їх вибір залежить від нотаріуса. Тому, у випадку складання секретного заповіту нотаріусу надзвичайно складно визначити, навіть, приблизне коло можливих спадкоємців, так як заповіт може бути складений на користь осіб, що не входять до близького оточення спадкодавця, або ж на користь юридичних осіб чи держави. А без повідомлення зацікавлених осіб про оголошення секретного заповіту нотаріус не вправі оголошувати його зміст.

Надалі, в присутності заінтересованих осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігається заповіт, і оголошує його. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус і свідки.

У разі неможливості визначення з тексту секретного заповіту справжньої волі заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз’яснює заінтересованим особам право на тлумачення тексту заповіту.

Тлумачення спадкоємцями змісту секретного заповіту має відбуватися за їх спільною згодою, про що зазначається у протоколі. Якщо згоди про тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус відмовляє у видачі протоколу про оголошення секретного заповіту і роз’яснює право на звернення до суду.

Свідоцтво про оголошення секретного заповіту, в якому відтворюється текст заповіту, видається особі, на користь якої складено заповіт, за її заявою. Якщо заповіт

складено на користь кількох осіб, свідоцтво, за їх бажанням, може бути видано окремо кожному з них.

Така форма заповіту, як секретний, має на меті максимальне збереження конфіденційної інформації та таємниці волевиявлення громадянина щодо розпорядження своїм майном на випадок його смерті. Це безумовно позитивний фактор для обрання саме такого виду заповіту.

Але існує вірогідність того, що зміст секретного заповіту, складеного самостійно громадянином, не обізнаним в законодавстві, може принципово суперечити законодавству, мати розбіжності, суперечливості у трактуванні його змісту, що призведе до можливих ускладнень при реалізації цього заповіту при відкритті спадщини.
скачать dle 12.0