Скандальный николаевский нардеп-латифундист наехал на президента » Николаевский Обозреватель
 
Николаевский Обозреватель » НИКОЛАЕВСКИЕ НОВОСТИ » Скандальный николаевский нардеп-латифундист наехал на президента

Скандальный николаевский нардеп-латифундист наехал на президента

Скандальный николаевский нардеп-латифундист наехал на президента
Скандальний миколаївський нардеп-латифундист Аркадій Корнацький, відомий своїми феодальними замашками, рейдерськими захопленнями землі та критикою всіх підряд на цей раз наїхав на Порошенко.

Загальний текст його чергового месседжу на сторінці Facebook.виглядає таким чином:

За півтора року роботи у Верховній Раді я твердо переконався — у вищих ешелонах влади ніхто не розуміє проблем села і селянина, більше того, і не хоче достеменно знати їх. Всі «піклуються» за селян виключно на словах, задля власного піару.
Політикам і чиновникам селянство потрібне лише як виборці під час ви

борів, як землевласники-орендодавці, як безправний об’єкт поборів — і все.

Так було завжди, не змінилося на краще і в останні два роки.

Більше того, внаслідок вищезгаданого «піклування» погіршилося законодавство, що стосується селян, а деякі реформи взагалі загрожують знищенням села як середовища існування третини украінців і селянства як соціальноі категорії населення.

Причому, йдеться не тільки про малі села, але й про середні і навіть великі.

Це може стати наслідком так званої децентралізації, і для того, щоб всім усе було зрозуміло, давайте розберемося, що це таке.

Правильна розшифровка замиленого штампу «децентралізація» наступна : децентралізація повноважень органів влади. Тобто, передача значної частини владних повноважень, в тому числі податків, від органів державноі влади органам місцевого самоврядування, за усталеним виразом — на місця.

Хочу наголосити, що така передача повноважень, з податками включно, була б не актом благодійності органів державної влади щодо органів місцевого самоврядування — це було б просте відновлення історичної справедливості, оскільки ці повноваження свого часу були узурповані державною владою.

Я за таку реформу, як мовиться, обома руками. Це дуже потрібна реформа, і це була б чудова реформа, якби вона дійсно робилася відповідно до її суті. Але це фактично означало б, що державний чиновник сам собі «перекриває кисень», позбавляє себе можливостей «заробляти», бо таку можливість дають якраз широкі владні повноваження.

Тобто, позбавляючись повноважень, чиновник (з його точки зору) просто таки сам себе грабує.

А ви десь таке бачили або чули, щоб український чиновник був сам собі ворогом?!

Ото ж то й воно, і отут з «децентралізацією» починаються метаморфози …

Виявляється, що для набуття повноважень, які дозволять органам місцевого самоврядування бути фінансово самодостатніми, майже всі ці органи мають … самоліквідуватися!

Звісно, це стосується в першу чергу сільрад — найбільш численого і демократичного органу місцевого самоврядування. А ця самоліквідація, або, як її називають демагоги політики і чиновники, «добровільне об’єднання громад», це вже зовсім інша реформа — реформа самоврядування, оскільки вона веде до різкого, у десятки разів, зменшення кількості місцевих рад, головним чином — сільських.

Нагадую: найбільш числених, наближених до людей, доступних для них у всіх відношеннях, в тому числі для особистої участі в них у якості депутатів, а відтак найбільш демократичних органів влади.

От чим обертається насправді «децентралізація» від хитропідлих українських «рефоматорів» — масовим знищенням сільрад! А що таке ліквідація в селі сільради, скаже кожен селянин — це найкоротший шлях до деградації і зникнення села. Не стане сільради — вслід за нею щезнуть школа, дитсадок, ФАП, клуб, а там і саме село, це сумнопамятно ще з часів «укрупнення» колгоспів.

Не буде сільрад — фактично не буде і самоврядування, бо ті монстри «децентралізації», які задумано створити у районах замість десятків сільрад, будуть вже не органами самоврядування, а слухняними місцевими філіями державної бюрократії — що насправді і потрібно неокорупціонерам-«реформаторам» із «партій Майдану».

Про це «батьки децентралізаціі» та їх посіпаки-«грантоїди» говорять неохоче — напевне розуміють, що роблять величезну шкоду, і тому видумали для «добровільного» обєднання громад «поважну причину»: мовляв, вони фінансово неспроможні, тому що громади малі, штати сільрад роздуті, а доходів нема.
Все це повна маячня, яка не витримує жодної критики!

Я називаю цю аргументацію логікою бандита, що до нитки пограбував людину та ще й дорікає їй: ти ж злидень, в тебе ж нема нічого!!!
Та тільки тому й бідні зараз сільради, а з ними й села, що держава, саме держава і ніхто інший, в особі політиків-корупціонерів і державних чиновників-корупціонерів, позбавила їх джерел доходів!

І коли навесні 2014 році Петро Порошенко і його команда заговорили про децентралізацію, кращої агітації для селянина й не треба було — появилася надія на відновлення справедливості, на відродження села.

Але — облом … Причому, крутий облом, бо з усього видно, що Концепція реформи місцевого самоврядування, яка лежить в основі «децентралізації» й відповідно до якої вже півтора роки поспіль обласні та районні державні адміністрації чинять шалене зловживання адмінресурсом, тиснуть на сільських голів з метою прийняття «через нехочу» рішень щодо «добровільного» об’єднання громад згідно нафальшованих у 2015 році Перспективних планів об’єднання, це не безвинна помилка, яку вже давно мали б виправити з огляду на повсякмісний спротив примусовій «колективізації», а умисна жорстка антиселянська позиція, яку я відкрито називаю злочином національного масштабу.

Ліквідувати у найпершу чергу сільради, а подекуди і селищні Ради, міські Ради і навіть райради, натомість створивши «через коліно» Ради штучних велетенських «об’єднаних територіальних громад» — це свідома мета авторів цієї шахрайської «децентралізації влади через централізацію самоврядування», від якої чинна влада уперто не хоче відмовлятися!

Вочевидь, хтось не дозволяє, у іншому випадку вже мало б дійти навіть до тупих, що йти наперекір народним масам, ще більше й дуже значно погіршувати їх і без того важке становище, провокувати соціальну напругу під час війни і глибокої кризи — згубно для країни, це найкоротший шлях до масових протестів і навіть до сеператизму.

Не кажучи вже про те, що одним Радам передавати повноваження (тим, хто «обєднався»), а іншим ні (тим, хто не хоче «об’єднуватися») — це незаконно, антиконституційно, це порушення всіх без вигятку принципів демократичної й правової держави, це зловживання владними повноваженнями, грубий адміністративно-економічний тиск, а не добровільність.

Це значить, хто слухняний і як бидло йде куди скажуть, хоч у прірву — тому даємо жити, а хто має свою голову на плечах і не бажає слухатися якихось параноїків — тих виморити!

Оце називається державна політика?! Якщо так, то вона дуже тхне чимось на зразок геноциду, а щонайменше, це дискримінація!

Не може бути державна політика однією для одних, іншою для інших, державна політика може бути виключно однаковою для всіх!

І децентралізація має бути однаково для всіх, без огляду на «об’єднався-не-об’єднався». Президент України Петро Порошенко повинен виконати передвиборчу обіцянку провести децентралізацію — так, як її розуміли на час президентської виборчої кампанії усі виборці, які віддали свої голоси за обрання Петра Олексійовича, а не так, як підкилимно задумали якісь політичні пройдисвіти, що мають за мету знищити сільське самоврядування і українське село.

А вже потім, після належного здійснення децентралізації без примусового об’єднання, без нахабного тиску зажерливої державної бюрократії, люди самі розберуться, як ім далі жити — об’єднуватися, чи не обєднуватися — оце буде справжня добровільність.

Для того, щоб місцеві громади стали фінансово самодостатніми, потрібно всього лиш зробити сільради повноцінними органами влади на всій їх території, а це не тільки територія села.

Територія сільради — це усталене юридичне поняття, яке виникло майже сто років тому. У законодавстві УРСР сільрада була визнана одиницею адміністративно-територіального устрою (АТУ), і це абсолютно правильно, тому що українське село ніколи не існувало без території за межами села, ця територія є ареалом існування мешканців даного села, відначально вона сформувалася із належних кожному з них і їх спільних (общинних) земельних угідь.

Тобто, території сільрад є точним відображенням історичного земельно-територіального устрою України, який сформувався протягом століть і має не тільки адміністративне, але й етнічно-культурне значення — в Україні нема двох однакових сіл. Всі села різні, але всі вони абсолютно однаково споконвічно боролися за кожен аршин території сільської громади, аж до кровопролиття!

Навіть більшовики, ще до Сталіна, за часів Сталіна і після Сталіна, попри весь їх волюнтаризм і свавільність, не наважилися зламати те, що склалося віками, і прив’язали адміністративно-територіальний устрій точнісінько до зовнішніх меж угідь, що відносяться до даного села, найменувавши територію громади сільрадою, або територією сільради.

А от новоспечені (із комуністів) «демократи» вже в перші роки Незалежності чомусь вирішили проігнорувати багатовікові надбання селянських громад: у Конституції Украіни 1996 р. у переліку одиниць АТУ вже не зазначені сільради. Тим не менш, так просто відмовитися від них виявилося неможливо, як і від будь-якої іншої обєктивної реальності, яка існує без огляду на безмозглих «реформаторів»: вони (сільради і території сільрад) поки що продовжують існувати і де-юре, і де-факто.

Тож покінчити з цією «колізією» вирішили сьогоднішні «децентралізатори», тільки не так, як чекав народ і як було б треба — щоб дати можливість сільрадам і селам стати самодостатніми, а діаметрально навпаки — і де-юре, і де-факто знищивши їх.

Ви за таку «децентралізацію», ви цього чекали від «післямайданівської» влади?

Я — ні, й миритися із знищенням села не збираюся. Півтора року я намагався достукатися до здорового глузду й совісті кураторів цієї антисільської реформи — нічого не вийшло, тож тепер пропоную об’єднати зусилля всіх, хто думає так само, як я.

Знаю, таких дуже багато, це подавляюча більшість сільських голів (виняток — лічені одиниці, що служать не селу, а «вищестоящому начальству»), громадського активу села й усіх селян.

Об’єднавшись, ми змусимо владу почути селянство, доб’ємося реальної децентралізації владних функцій без примусового об’єднання громад, відновлення юрисдикції і повноважень сільрад на всій території існування села, створимо належні умови життя для наших нащадків.

Врятуємо сільради й село — врятуємо Україну.
Народний депутат Украіни Аркадій Корнацький.
Комменатрии заблокированы администрацией издания

Комментарии:

Оставить комментарий